р., то історично першим способом прийняття Конституції були установчі збори (конституційна асамблея, конвент тощо). Крім Конституції США конституантою прийнято першу Конституцію Франції, Конституцію Норвегії та деякі інші конституції XIX ст. У XX столітті установчими зборами були схвалені або прийняті чинні конституції Італії, Індії, Португалії, Болгарії, Румунії та інших держав.
  Позитивна риса цього способу прийняття конституції полягає в тому, що установчі збори утворюються тільки з метою розробки та прийняття Основного Закону, а після цього розпускаються. Наприклад, так було прийнято Конституцію Франції 1848 р. В конституційному праві ці установчі збори визначають як "суверенні конституанта". Але у конституційній практиці зарубіжних країн більше місце займають так звані "несуверенні конституанты", які беруть участь тільки у розробці тексту конституції. Остаточне ж його затвердження здійснюється іншим способом, наприклад, референдумом (Франція, Італія, Югославія 19451947 pp.; Португалія 19751976 pp.; Болгарія і Румунія 19901991 pp.).
  Б) Ще одним з "народних" способів прийняття сучасних конституцій, який досить широко застосовується, є референдум. При цьому він зазвичай виступає лише як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді, як вже було зазначено, референдуму передує розробка і схвалення конституції установчими зборами (Румунія). Досить часто проект конституції розробляє спеціальна комісія, до складу якої входять депутати парламенту (Ірландія, Данія, Іспанія), або розробку його контролює уряд (Казахстан, Франція, Туреччина, Росія). У будьякому випадку роль громадян, які беруть участь

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>