|
306
цілком демократично, скажімо, польський Сенат, члени якого обираються безпосередньо громадянами, як і сенатори США або Італії.
Ще одна тенденція, яка випливає з відзначеного характеру різних верхніх палат коли верхня палата сильна, компетенція обох палат збігається цілком або значною частиною і при цьому спеціальні повноваження верхньої палати часом більш значні, ніж нижньої; і навпаки, при слабкій верхній палаті повноваження палат бувають розведені за предметами ведення, причому нижня палата має переваги. Наприклад, у США типовій країні із сильною верхньою палатою спеціальні повноваження палат невеликі і взаємно врівноважені. Якщо Сенат має права давати згоду на призначення Президентом посадових осіб і на ратифікацію ним міжнародних договорів, то палата представників першою розглядає біллі, що відносяться до збору державних прибутків. У процедурі імпічменту палата представників користується виключним правом ініціативи, а сенат виключним правом прийняття рішення. Можна, звичайно, сказати, що повноваження сенату врівноважені повноваженнями палати представників недостатньо, і з цим важко сперечатися, але визначений баланс все ж є. Стосовно всіх інших питань повноваження верхньої і нижньої палат однакові. Подібні приклади дають Конституції Колумбії і Югославії.
Повноваження палат, як видно, неоднакові. Вони залежать від конкретних умов країни, традицій законодавства, порядку формування державного апарату тощо. В деяких країнах, у тому числі і в Росії, законопроекти вносяться тільки в нижню палату і спочатку розглядаються тільки там, а в США вони можуть вноситися в будьяку палату і розглядатися
|