стів, причому закріплювались тільки найважливіші права, насамперед політичні. Майже всі конституції першої хвилі закріплювали недоторканість власності.
  Друга хвиля конституцій припадає на роки між двома світовими війнами (19191939 pp.). Цей період пов'язаний з докорінними змінами на карті Європи й виникненням нових
  жав (Латвія, Литва, Естонія, Веймарська Німеччина, Австрійська Республіка, Угорщина, Чехословаччина, Югославія, Польща, Фінляндія), де були прийняті нові конституції.
  Конституції цього періоду значно відрізнялися від перших конституцій: вони були більш грамотно і професійно написані, значно розширювали предмет свого регулювання, збільшилися за обсягом. Конституції цього періоду відзначаються більш досконалим переліком демократичних прав і свобод (наприклад, Веймарська конституція 1919 р., Чехословаччини 1920 р. і ін.), уперше стали закріплювати соціальні права (так, Веймарська конституція 1919 р. вказувала, що власність зобов'язує й повинна приносити благо всьому суспільству. СБ.). Вони стали більш демократичними за духом, удосконалюючи парламентаризм (виборче право стало загальним, ліквідувалися цензи), закріплюючи певні елементи конституційної юстиції. Зокрема, у 1920 в Австрії вперше створений спеціальний державний орган Конституційний суд.
  Нова ситуація у світі певною мірою викликана результатами другої світової війни, породила третю хвилю прийняття
  конституцій 19451960 pp.
  Прийняття конституцій "третього покоління" відбувалося
  за двома напрямками:
  33
  
  С. К. Бостан, С. М. Тимченко
  ¦ приймалися нові конституції в переможених країнах
  та оновлювались у країнахпереможницях;
  ¦ в

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>