|
емократією слід вважати такий лад, коли вільно народжені та бідні, складаючи більшість, матимуть верховну владу в своїх руках, а олігархією такий лад, при якому влада знаходиться в руках меншості осіб багатих благородного походження. Тому необхідно, щоб у "змішаному" державному ладі були представлені і демократичний, і олігархічний елементи, а не один з них. Історично сформована в надрах демократії олігархія задихається під тиском демократичних принципів і прагне звільнитись від нього, формуючи тоталітарний режим. Тут ви
253
С.К.Бостан, С.М.Тимченко
являється закономірність олігархічної спадкоємності, яка не може ліквідувати плям політичного минулого.
Сьогодні Україна та інші зарубіжні країни колишнього СРСР є зразками збитковості демократії, тому що зруйнувати стару олігархію вони не здатні швидко, породити нову теж. Буржуазія ще слабка, а широкі верстви робітничих мас, забиті бідністю і "шоком" реформ, не в змозі організаційно обдумати те, що відбувається і створити спочатку партійну, а потім і державну еліту для формування власної олігархії. А без олігархії, без еліти демократія породжує хаос, анархію, свавілля, політичну нестабільність, коли розумне, раціональне в суспільстві руйнується, поступається місцем інстинктові й емоційному безладдю.
Будьяка форма організації соціальних систем підпадає під відновлену олігархію. Питання тільки в тому, якої вона якості, кому служить, чиї інтереси формує і реалізує в процесі управління суспільством. Сучасне суспільство повинно боротися не проти олігархії як політичного або соціального явища, а за олігархію певного рівня культури, професіоналізму,
|