|
сподарства й ін.
Різні форми політичної автономії існують у багатьох країнах. Яскравим прикладом "автономізованого унітаризму" є державнотериторіальний устрій Великобританії, який базується на трьох видах територій: а) Об'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії; б) "володіння корони" острови Протоки (ЛаМанш) та острів Мен; в) залежні території, що відділені від Великобританії океаном. У свою чергу, саме Об'єднане Королівство має у своєму складі чотири історичні частини: Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію, кожна з яких має офіціально обмежену власну територію, національнокультурні особливості, адміністративнотериторіальний поділ. До 1972 p., тобто до початку дій північноірландських терористів, політичну автономію, що уособлювали такі органи управління як парламент (Стормонт) та уряд, мала тільки Північна Ірландія. Але згідно з прийнятими рішеннями на референдумах 19971999 pp. такий же політичний статус отримали Англія, Уельс та Шотландія. Політичний характер мають "володіння корони" та залежні території Великобританії. З перших, наприклад, острів Мен має свій парламент Тинвальд, котрий є одним з найстаріших у
243
С. К. Бостан, С. М. Тимченко
світі. Він складається з двох палат: верхньої (Законодавча рада), до якої входять єпископ, прокурор (генералатторней), судді острова і 7 членів, котрі обираються іншою палатою; нижньої (Палата ключів, тобто ключових осіб острову. С.Б.), яка обирається населенням на 5 років і складається з 24 депутатів. Свої парламенти, виконавчі та судові органи мають також крихітні острови Протоки. Ще більшу автономію мають т. зв.
|