|
зованій унітарній державі в усі ланки адміністративнотериторіального поділу, включаючи общинну ланку, іноді навіть села, призначаються "зверху" чиновники для управління ними або такі чиновники затверджуються вищими органами з числа кандидатур, запропонованих місцевими зборами, місцевими представницькими органами. Останнє має місце, наприклад, в Індонезії, Таїланді. Меншою мірою, але всетаки централізованою, є унітарна держава, в обласній ланці якої (наприклад, в областях Болгарії, воєводствах Польщі) немає представницьких органів, цими адміністративнотериторіальними одиницями одноосібно керують призначені представники уряду (начальники областей управителі в Болгарії, воєводи в Польщі).
Відносно децентралізована унітарна держава характеризується тим, що у вищих ланках адміністративнотериторіального розподілу (звичайно, крім районної ланки) є два органи: призначений зверху чиновник загальної компетенції (комісар, префект) представник державної влади й обрана населенням рада орган місцевого самоврядування. У містах, громадах така рада (муніципалітет) обирає мера. Подібна система існує у Франції, її запозичили також деякі франкомовні країни Африки, але в більш централізованому варіанті. Мер може бути обраний і безпосередньо населенням.
У децентралізованій унітарній державі немає призначених на місця (в адміністративнотериторіальні одиниці) представників уряду, що володіють загальною управлінською компетенцією. На місцях, у дрібних адміністративнотериторіальних одиницях, скликаються сходи громадян, у більш великих обираються ради. Місцеві посадові особи (наприклад, скарбник, шериф і т.д.) теж найчастіше
|