|
а райони, повіти, а останні на громади, комуни і т.д. В окремі адміністративнотериторіальні одиниці виділяються великі і середні міста, деякі з них ще від колишніх часів мають свої хартії самоврядування. Такі міста можуть мати статус громад з більш широкими повноваженнями, а можуть бути містами центрального підпорядкування.
Число ланок адміністративнотериторіального розподілу може бути різним. В окремих дуже дрібних державах (наприклад, у Науру і Тувалу в Океанії, населення кожної з яких не досягає 10 тис. чоловік) взагалі немає адміністративнотериторіального поділу, в одних країнах воно двохланкове (наприклад, області і громади в Болгарії), в інших чотирьох ланкове (регіони, департаменти, кантони, громади у Франції). Найбільш поширений розподіл: область район громада. У кожній з адміністративнотериторіальних одиниць наявні органи управління: іноді державні (призначені зверху губернатори), іноді органи місцевого самоврядування, що обираються. В адміністративнотериторіальних одиницях, що розглядаються як територіальні колективи, завжди є обрані населенням органи (іноді разом із призначеними "зверху" чиновниками), у тих же, що такого статусу не мають і не є громадами, діють призначені посадові особи.
Форми унітарних держав. Унітарні держави поділяються на: прості, котрі мають тільки адміністративнотериторіальний поділ, і складні, які поряд з адміністративнотериторіальними одиницями мають у своєму складі ще і автономні одиниці.
За ступенем централізації прийнято розрізняти централізовані, децентралізовані і відносно децентралізовані дер
жави.
239
С. К. Бостан, С. М. Тимченко
У централізованій
|