|
жави зазвичай кваліфікують як складні. Нині їх налічується більше 20: в Австралії і Океанії нараховується 3, Америці 7 (Аргентина, Бразилія, Канада, Мексика, США та ін.) Азії 4, (Індія, Малайзія, Пакистан, ОАЕ), в Африці 4 та в Європі 6 (Австрія, Бельгія, Росія, ФРН, Швейцарія, Югославія). Протягом останніх десятиліть від федеративної форми з різних причин відмовилися Індонезія, Камерун, Лівія та деякі інші країни, що розвиваються. В Європі на початку 90х років XX ст. самоліквідувалася така федерація, як Чехословаччина. Водночас на засадах федералізму відбувалося реформування державного устрою Бельгії.
Існуючі федерації різняться за багатьма характеристиками, що не заважає виявленню загальних ознак цієї форми державного устрою. Як зазначалося, територія федеративної держави розглядається як сукупність територій суб'єктів федерації штатів (Австралія, Бразилія, Венесуела, Індія, Малайзія, Мексика, Нігерія, США), провінцій (Аргентина, Канада, Пакистан), земель (Австрія, ФРН), республік, країв, округів (Росія, Югославія), кантонів (Швейцарія) тощо.
Серед зазначених держав слід виділити так звані симетричні та асиметричні федерації. Прикладом першої може бути ФРН, другої Росія. Зміст політикоправового статусу державних утворень, якими вважаються суб'єкти федерації, виявляється у тому, що останні, як правило, наділені установчою владою, тобто можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати федеральним основним законам. Водночас загальною рисою є наявність у кожного суб'єкта федерації власної системи органів влади, зокрема законодавчих, виконавчих і судових органів. Прийнято навіть виділяти
|