|
ідчить в першу чергу те, що виконавча влада зосереджена в уряді, процес формування якого знаходиться майже повністю під контролем парламенту. Участь президентів у цьому сильно нагадує аналогічну процедуру в парламентських країнах, де існує конституційний обов'язок призначення глави уряду, інших міністрів тільки з урахуванням співвідношення партійнополітичних сил у парламенті. Як ми бачимо, в тій чи іншій формі це передбачають конституції всіх згаданих держав. Додамо до цього, що уряди несуть відповідальність виключно перед законодавчим органом, у більшості з них використовується інститут контрасигнатури, в деяких випадках президент може розпустити парламент.
226
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Водночас ці держави за своїми формальноюридичними ознаками не можна віднести до парламентських. Вважати їх змішаними, на нашу думку, було б достатньо тільки через те, що президентська влада легітимізується таким же шляхом як і законодавча безпосередньо народом. За своєю юридичною природою президент "рівний" парламенту, оскільки, на нашу думку, правий Ж.Лінц, коли стверджує, що "не існує жодного демократичного принципу, щоб розв'язати розбіжності між виконавчою (президентською. С.Б.) і законодавчою владою відносно того, яка з них дійсно виражає волю народу'". Але окрім цього, як нами вже було показано вище, деякі парламентарні елементи не мають абсолютного характеру. Це стосується контрасигнатури, котра хоча і використовується широко, все ж обмежена законодавчо закріпленим переліком, а також права президента на розпуск парламенту, котре обумовлено не тільки "побажанням" цього Прем'єрміністра, а відповідними
|