|
она не буде підтримана народом, Президент розпускає Альтинг '.
1 Тут і далі посилання даються на Конституцію Республіки Ісландія від 17 червня 1944 р. зі наступними змінами . Див.: Конституции государств Европы: В 3х Т.Т.2.С. 1732.
210
Як і в Австрії, ядро юридичної форми правління Ісландії складають парламентарні елементи. Загальне керівництво державними справами здійснює призначений Президентом Кабінет міністрів, який несе відповідальність перед Альтингом (ст.14 Конституції). Міністри, згідно СТ.51 Конституції, за посадою мають право бути присутніми на засіданнях Альтингу і за бажанням брати участь у читаннях за умов дотримання правил процедури. Вони мають право голосу тільки у тих випадках, коли водночас є членами Альтингу, тобто на відміну від Австрії депутат парламенту в Ісландії може одночасно бути і міністром.
Основний закон Ісландії передбачає також інститут контрасигнування актів глави держави, але у зміст відповідних конституційних положень, на відміну від парламентських країн, вкладений дещо інший сенс. "Міністр, котрий підписує якусь пропозицію, зазначається в ст.18 Конституції, повинен, як правило, представити ЇЇ на розгляд Президента". І далі, ст. 19 "Підпис Президента, контрасигнований одним з міністрів, надає юридичної сили законодавчому акту або акту Уряду". Тобто замість характерного для парламентських країн змісту контрасигнування, коли "скріплений підписом міністра акт має бути обов'язково підписаний главою держави", в Ісландії, на нашу думку, зроблено акцент на тому, що позиція міністра, яка попередньо має бути узгоджена з Президентом, набуватиме юридичної сили тільки після
|