|
овіру уряду.
189
С.К.Бостан, С.М.Тимченко
ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
те, Президент, після консультацій з Прем'єрміністром і головами палат, може розпустити Національні збори (ст.12). Поп'яте, Президент політичної відповідальності ні перед ким не несе, тому що згідно СТ.19 Конституції, найважливіші його акти і рішення, за виключенням вказаних в статтях 8 (перший абзац),11,12, 16, 18, 54 і 61, потребують формального контрасигнування з боку глави уряду і в разі необхідності відповідального міністра.
Синтезуючи наведене, ми приходимо до висновку, що сукупність елементів президентської поліархії у системі досліджуваного нами різновиду суттєво не відрізняється від президентськопарламентарного різновиду.
1. Президент як глава держави також обирається шляхом
загальних та виключно прямих виборів. Це обумовлює його
важливе місце і роль у системі вищих органів державної вла
ди, які посилюються закріпленим в конституціях положенням
про президента "гаранта..." або "арбітра" між владами.
2. Президент бере участь у формуванні уряду і хоча він не
є головою уряду і не займає посади прем'єрміністра, у сфері
виконавчої влади наділяється конституційними повноважен
нями, подібними повноваженням глави держави президентсь
кої поліархії. Зокрема, він має право головувати на засіданнях
уряду і, як правило, може сам скликати ці засідання; визначає
воєнну доктрину, згідно з посадою є верховним головнокоман
дуючем збройних сил і за певних умов запроваджує надзви
чайну ситуацію в країні. Президент володіє прерогативою за
тверджувати декрети і постанови, ухвалені урядом; має право
законодавчої
|