итуті делегованого законодавства. Парламент у певних випадках може делегувати уряду свої законодавчі повноваження уряду, який "у надзвичайних і термінових випадках" має право видавати декретизакони, котрі у наступному все ж мають бути затверджені парламентом.
  Серед інших особливостей можна відзначити наявність у Князя Ліхтенштейну права законодавчої ініціативи, з одного боку, а з іншого у народу, коли законопроекти можуть бути внесені до Ландтагу від імені тисячі виборців. Своєрідністю відрізняється в цій державі структура і діяльність уряду. За Конституцією Ліхтенштейну, "управління усіма справами держави, за винятком шкільної справи, має здійснюватися Урядом, що є відповідальним перед Князем і перед Ландтагом" (ст.78). Питаннями шкільної освіти опікується окремий державний орган Державна шкільна рада, яку очолює глава уряду.
  У Конституції Люксембургу передбачено спеціальну процедуру притягнення членів уряду до кримінальної відповідальності за вчинені злочини, яка може бути ініційована парламентом. За клопотанням останнього тільки глава держави може помилувати засудженого у такий спосіб члена уряду. У Нідерландах встановлений принцип несумісності депутатського мандата і посади члена уряду, а члени уряду в Норвегії хоча і мають право брати участь у засіданнях парламенту, зокрема у парламентських дебатах, але голосувати не можуть.
  Таким чином, схарактеризований вище підвид форми державного правління у цілому відповідає загальним ознакам парламентарної форми правління. Стосовно віднесення її до поліархії можуть виникнути деякі сумніви, пов'язані з правовим статусом глави держави, джерелом його влади.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>