амостійної галузі права: в результаті були досить чітко з'ясовані призначення й сам предмет конституційного права, основною метою якого ставали забезпечення гарантії здійснення природних і невідчужуваних прав
  12
  
  ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  та свобод людини в її відносинах (і протистоянні) з публічною владою.
  Однак, якими б важливими не були документи епохи формування національного конституційного права в зарубіжних країнах, не можна не відзначити, що в цілому це був складний, динамічний і суперечливий процес. На розвиток і формування інститутів конституційного права впливало дуже багато факторів: історичні, національні й культурні особливості тієї чи іншої країни, демографічні та природні умови, і, нарешті (що особливо важливо), протистояння різних соціальних класів і груп, котрі боролися за державну владу, за закріплення своїх інтересів у нормах права. Та все ж можна стверджувати, що основним напрямком у розвитку конституційного права було динамічне розширення сфери його дії та кола суб'єктів, які користувалися захистом за допомогою конституційноправових норм.
  Другий етап XIX поч. XX cm. характеризується ліквідацією феодальних пережитків у регулюванні державноправових відносин, утвердженням конституціоналізму в значній частині країн західної цивілізації й набуттям інститутами конституційного права сучасного змісту.
  Характерною рисою цього періоду розвитку конституційного права є певна однобічність у розвиткові його інститутів. Це, зокрема, знайшло своє відображення в тому, що в основних законах держави (та й у законодавстві в цілому), в першу чергу закріплюються інститути, безпосередньо

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>