тільки юридично, але й економічно1.
  Хоча інші глави, особливо європейських держав, у матеріальному становищі не такі "безправні" (щорічна сума коштів за цивільним листом доволі солідна, наприклад, Єлизавета II отримує біля 12 млн. фунтів стерлінгів.— СБ.), все ж юридична норма про надання монархові "зарплатні" у певних межах, зводить нанівець монархічну суть цієї посади. Глава держави, який є дійсно монархом, дозволу на використання тієї чи іншої суми з "державної" скарбниці, зазвичай, ні у кого не просить. Це ще один аргумент на користь нашої позиції, що
  1 Див.: Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник.—К.: Центр навчальної літератури, 2004.— С.598599.
  112
  
  глави цих держав і політично і економічно не є монархами, а лише "найнятими" (справді на тривалий термін) на державну службу особами.
  Дещо специфічним у групі парламентарнополіархічних держав зі спадковим главою держави є правовий статус глав держав колишніх домініонів Великобританії, а нині членів Співдружності. Особливістю форми правління цих держав є те, що номінальним главою держави визначений "монарх" Великобританії, а формально, призначений ним за поданням "місцевого" уряду представник, який має титул генералгубернатора. При цьому взаємовідносини між генералгубернатором, урядом і парламентом, а також організація парламенту та уряду в багатьох деталях змодельовані з британського досвіду. Серед них : Австралія, Канада, Нова Зеландія та низка країн басейну Карибського моря та Океанії (Багами, Барбадос, Нова ГвінеяПапуа, Ямайка тощо).
  Аналізуючи інші зв'язки у системі елементів форми правління

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>