РАЇН
  послів і посланців; здійснення церемоніалу". Однак цей, здавалося б достатньо широкий перелік повноважень, може бути реалізований тільки під "наглядом уряду", який, контрасигнуючи відповідні рішення, бере на себе значну частину повноважень глави держави і несе за це відповідальність. З огляду на зазначене, доволі показовим є припис, за яким Імператор не може "здійснювати владу над урядом" (ст.4).
  В основі усунення глав держав з парламентарнополіархічною формою правління від безпосередньої реалізації своїх повноважень, від відповідальності нібито стоїть феодальний принцип, за яким "монарх не може бути неправий, і його дії не можуть бути неправомірними". Фактично же значна частина його повноважень легітимно "узурпована" парламентом і особливо урядом. За сучасним "монархом" залишені ті його повноваження та права, які суттєво на державну владу не впливають, а лише створюють певний монархічний антураж. Серед них наявність у спадкового глави держави спеціальних особистих прав, пільг і привілеїв, зокрема права на певні символічні атрибути влади (корона, мантія, скіпетр і держава) та титул. Найбільш поширеним серед групи цих держав є титул "король". Поряд з ним використовується імператор, великий герцог, князь, до яких зазвичай додають різні почесні іменування, назви територіальних володінь та вказівки на династичні зв'язки.
  Особа "монарха", як правило, конституціями, визнається недоторканою. Це означає, що він не може бути звинувачений у порушенні норм права і є непідсудним, а посягання на його особу відносять до тяжких злочинів.
  Одним з особистих прав сучасного "монарха" є право на державне утримання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>