ж формально "належить виконавча влада" (§3), а також достатньо широкі законодавчі повноваження. Зокрема, у випадках "особливої терміновості" в період між сесіями парламенту (Стортингу) він може приймати акти, що мають силу закону, які, однак, після поновлення роботи парламенту ним затверджуються. Крім цього Король наділений правом відкладального вета на закони, прийняті Стортингом. Для його подолання закон має бути знову прийнятий парламентом двох скликань. При цьому засідання, на яких парламент розглядатиме цей закон, повинні бути віддалені одне від одного щонайменше двома черговими сесіями. З парламентських поліархій зі спадковим главою держави Норвегія є чи не єдиною, де за главою держави визнано реальне право відкладального вето.
  Стаття 33 Конституції Люксембургу закріплює положення про те, що Великий Герцог "один здійснює виконавчу владу", а СТ.42 Конституції Нідерландів, що "уряд складається з Короля і міністрів", СТ.36 Конституції Бельгії, §§21, 22 Кон
  108
  
  гуції Данії, СТ.47 Конституції Нідерландів поряд з правом
  існювати виконавчу владу надають главі держави або його спадкоємцю (у Бельгії спадкоємець престолу є за власним правом членом верхньої палати парламенту з моменту позноліття. С.Б.) право участі у здійсненні законодавчої влади. Князь Ліхтенштейну навіть наділений правом законодавчої ініціативи, що зовсім не звично для такого підвиду форми державного правління.
  Конституційне формулювання повноважень перелічених лав держав, пов'язаних зі "здійсненням виконавчої і законодавчої влади", як справедливо стверджує В.Шаповал, є формальною даниною історикоправовій традиції, конституційною

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>