ан, С.М.Тимченко
  нархічного) принципу і водночас з ним існувати не може. Іншими словами монархія, заснована на поділі влади, як нами вже зазначалося, це нонсенс.
  Подруге, це пояснюється тим, що на чолі названих держав стоїть вже не монарх, а лише глава держави, який втратив тогочасний свій правовий статус єдиного правителя, самодержця і перетворився на один з вищих і найбільш слабких державних органів в системі влади цих країн. З монархічних елементів зберігся колишній порядок заміщення поста глави держави шляхом його наслідування, який певною мірою відображає специфіку цієї групи держав з парламентарною формою правління.
  Порядок престолонаслідування, як утім і вся "монархічна атрибутика", безумовно є інститутом колишньої епохи, "архаїкою" сучасного державного життя. На питання, "чому одні люди можуть бути монархами, а інші ні", "за яким це правом" та їм подібні, що ставились ще раціоналістами середньовіччя, чітких відповідей у сучасних умовах немає. І це зрозуміло, оскільки спадковий принцип заміщення поста глави держави порушує головний принцип громадянського суспільства рівність громадян. Але він застосовується і схоже ще довго застосовуватиметься у політикоправовій практиці низки країн світу. Така його "живучість" в розвинутих країнах пояснюється кількома причинами. Поперше, це данина багатовіковій історичній традиції тих чи інших країн. Подруге, спадковий порядок заміщення поста глави держави "безпечний", оскільки він регулюється, як правило, конституціями. Потретє, цей порядок, в умовах відсутності достатнього рівня загальної політичної культури так званих "республіканських" держав, практично

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>