в займають цей пост непарламентським шляхом, за спадком, в іншій виборчим шляхом, де тією чи іншою мірою, але обов'язково, приймає участь парламент.
  4.2.2. Парламентарні поліархії зі спадковим главою держави
  До держав з таким підвидом поліархічної форми правління відносяться, на нашу думку, Великобританія, Бельгія, Данія, Іспанія, Нідерланди. Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Швеція, Японія, а також колишні домініони Великобританії, нині члени "британської Співдружності": Австралія, Канада, Нова Зеландія та ін1. Традиційно ці держави за формою правління визначаються як парламентарні монархії, але, на нашу думку, це не зовсім вірно, оскільки назва (точніше половина її) цього підвиду форми правління не відповідає його змісту. З точку зору формальної логіки назві "парламентарна монархія" має відповідати зміст "єдиновладдя парламенту, парламентське єдиновладдя". В історії такі приклади були, але в сучасних перелічених державах такого немає, оскільки у їх системах вищих органів законодавчої і виконавчої влади парламент, хоча і відіграє провідну роль, не є монополістом всієї державної влади. Тобто, ні в цьому сенсі, ні в тому, який зазвичай вкладають у цю назву "держава на чолі з монархом", ці держави не можуть бути визначені саме як монархії.
  Це обумовлено, поперше, тим, що вони відносяться до розряду розвинутих, насамперед у політикоправовому відношенні, країн, система державної влади котрих побудована на основі такого ключового конституційного принципу як розподіл влади. Цей принцип є антиподом єдиновладного (мо
  Див.: Сравнительное конституционное право.— М.,2002.—С.260.
  105
  
  С.К.Бостан,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>