актично побудовані на обумовлених різними підходами до розуміння принципу поділу влад полярних засадах, в них є і дещо спільне. Мова йде про встановлений у системі елементів форми правління цих держав своєрідний дуалізм владних відносин відповідних державних органів, який накладає відбиток на зміст правління у такій державі. Це знайшло відображення у тому, що державний орган, який виконує
  
  
  
  98
  
  Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—К.,1997.—С.81.
  
  Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн.—К., 1997. —С.83.
  99
  
  С.К.Бостан, С.М.Тимченко
  функцію головного "реалізатора" правління у державі уряд, опинився, по суті, "поглиненим" іншими органами цієї системи. У президентських державах таким органом став президент, який сам очолює сформований і відповідальний перед ним уряд, а у парламентарній це відповідно парламент, який формує відповідальний перед ним уряд.
  З суто теоретичної точки зору така внутрішня конструкція парламентарної і президентської поліархій, котра більшою мірою була обумовлена політикоправовою практикою відповідного історичного періоду, ніж певними теоретичними прогнозами, є незбалансованою. Історичний досвід та сучасна політична практика свідчать, що перекіс, породжений домінуванням у системі форми правління одного з її елементів, при відповідних обставинах, може привести до надмірної концентрації верховної влади і самого процесу правління у державі в руках одного державного органу.
  Ці недоліки певною мірою були усунуті у створеному теорією і практикою державного будівництва XX століття новому виді форми державного правління змішаної поліархії, котра

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>