ціональним і функціональним принципом, що не виключає ієрархії між ними. Чим більше органів здійснюють владні повноваження, тим
  
  ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  меншою є ймовірність монополізації влади, тим менше можливостей для свавільного і деспотичного правління1. Оскільки у структурноінституціональній владній системі, побудованій на основі типу "м'якого" поділу влад, над урядовою владою домінує парламент, то форми правління таких держав, зазвичай, іменують парламентськими.
  Тип "м'якого" поділу влад знайшов своє втілення переважно у політикоправовій практиці європейських держав. За океаном же був обраний інший тип поділу влад "жорсткий", котрий передбачає формальну ізольованість кожної з них, відсутність між ними тісних функціональних відносин. У класичному варіанті цей тип поділу влад знайшов своє юридичне закріплення в Конституції США, де з системоутворюючих елементів форми правління виконавча влада, яка організаційно складається з глави держави (президента) і підпорядкованого йому уряду, здійснює поточне політичне керівництво державою, а законодавча, приймаючи закони, забезпечує необхідне для цього правове поле. Оскільки формальна ізольованість державних органів призвела б на практиці до дисбалансу всієї державної влади, "жорсткий" поділ був доповнений так званою системою стримувань і противаг. Виходячи з того, що при побудові на такому розумінні принципу "поділу та балансу влад" у формі державного правління домінуюче становище займає глава держави президент, ці держави за формою свого правління традиційно називають президентськими.
  Незважаючи на те, що обидві ці форми державного правління

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-551 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>