ення закріплено і в новому Земельному кодексі України, прийнятому 25 жовтня 2001 р. та введеному в дію з 1 січня 2002 р. Воно має принципово важливе значення для врегулювання земельних відносин3.
  Термін «земля» можна розглядати в різних аспектах: як об'єкт природного походження, планета, земна куля, частина космічної системи тощо. Як земна куля (планета) Земля виступає об'єктом правового регулювання міжнародного права. Землю можна також розглядати як середовище проживання людини і суспільства, що охоплює земну і повітряну оболонку земної кулі, її надра, поверхню і ландшафт, тваринний і рослинний світ. У цьому значенні земля є об'єктом правового регулювання (наприклад, екологічного права).
  1 На самостійні ознаки земельних відносин та землі як об'єкта права, що
  не підпадає під загальний обіг речей та майна за цивільноправовими заса
  дами врегулювання, зверталась увага ще у дореволюційний правовій літера
  турі. Див., наприклад, Хауке О. А. Крестьянское земельное право. — М., 1914.
  2 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.
  3 Там само. — 2002. — № 3—4. — Ст. 27.
  
  Зовсім в іншому значенні земля виступає як об'єкт правового регулювання у земельному праві. В ньому під терміном «земля» розуміється частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Землі в такому значенні притаманні унікальні властивості, що використовуються людиною і суспільством.
  Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.
  Однією з найважливіших характеристик землі як засобу виробництва є її ґрунтова характеристика, адже тому що земля має унікальну властивість — родючість.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>