родноправовими актами регулюються в основному екологічні відносини, які мають міжнародний характер, тому питома вага міжнародноправових документів, присвячених земельним відносинам, досить незначна.
  
  ГЛПВЙ4
  
  ПРОБО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
  
  
  
  1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 46. — Ст. 242.
  
  § 1. Загальна характеристика права власності на землю
  Поняття власності на землю слід розглядати в економічному та юридичному аспектах. Земельна власність в економічному аспекті являє собою систему суспільних економічних відносин з приводу присвоєння землі, перетворення її на благо, що належить окремій особі.
  Як юридична категорія земельна власність являє собою результат закріплення правовими нормами економічних суспільних відносин щодо присвоєння землі, тобто відносин володіння, користування та розпорядження землею особами, які юридично визнані власниками відповідних земельних ділянок. Ткке закріплення має вираження у праві власності на землю.
  Право власності на землю — інститут земельного права, норми якого регулюють суспільні відносини належності землі визначеним законом видам суб'єктів цього права.
  Розрізняють право власності на землю в об'єктивному і суб'єктивному розуміннях. В об'єктивному розумінні право власності на землю являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.
  У суб'єктивному розумінні право власності на землю — це сукупність правомочностей власника з володіння, користування та розпорядження землею. Правовідносини земельної власності є абсолютними. Це означає, що в межах таких правовідносин суб'єкту права власності на землю кореспондує необмежене коло осіб, зобов'язаних утримуватися від вчинення дій, які порушують права власника чи перешкоджа
  
  
  

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>