омічних, політичних, соціальних, правових передумов розбудови незалежної України.
  Відповідно до мети земельної реформи у законодавстві України визначаються основні напрями, завдання та організаційноправові заходи щодо реформування земельних відносин. Основними напрямами земельної реформи є економічний, інституційнофункціональний і правовий (юридичний). Зміст кожного із вказаних напрямів здійснення земельної реформи визначений в Указі Президента України «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001—2005 роки»1 від ЗО травня 2001 року, а також в Указі Президента України від 4 лютого 2000 року щодо розвитку ринку земель населених пунктів та іншого несільськогосподарського призначення2, у Постанові Верховної Ради України «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів» від 24 грудня 1999 року3, а також у Перехідних положеннях ЗК України від 25 жовтня 2001 року. На основі аналізу цих та інших нормативноправових актів визначаються напрями державної політики у здійсненні земельної реформи і регулюванні земельних відносин.
  Земельні реформаційні правовідносини є самостійним видом суспільних відносин, що потребують регулювання нормами земельного, екологічного, конституційного, цивільного та інших галузей права. В системі земельного права України ці правовідносини вирізняються специфічним об'єктним і суб'єктним складом, а також змістом.
  Реформування земельних відносин поширюється на всю землю України в межах існуючих територіальних кордонів
  1 Урядовий кур'єр. — 2001. — 2 червня.
  2 Офіційний вісник України. — 2000. — №6. — Ст. 205.
  3 Там само. — № 1. — Ст. 6.
  
  держави. При цьому здійснення основних напрямів земельної реформи має базуватись на конституційних положеннях щодо землі як об'єкта права власності Українського народу і основного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>