ідносини предметом окремої галузі права об'єктивно необхідні специфічні ознаки, які відрізняють їх від інших суспільних відносин, урегульованих нормами права.
  8
  
  Аналіз норм земельного права дає підстави стверджувати, що регулювання земельних відносин грунтується на: поєднанні врегулювання використання землі як природного ресурсу, територіального базису та основного засобу виробництва; різноманітті форм власності на землю та інші природні ресурси; достатності повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо врегулювання земельних відносин на своїх територіях; визнанні рівності учасників земельних відносин у здійсненні захисту своїх прав на землю; державному управлінні використанням та охороною земельних ресурсів незалежно від форм власності та інших прав на землю.
  У сучасному земельному законодавстві є норми, що регулюють відносини, які мають цивільноправовий характер: угоди (правочини) щодо земельних ділянок, спадкування, відшкодування збитків тощо. Ці відносин регулюються нормами цивільного законодавства, лише якщо вони не врегульовані земельноправовими нормами. Тому цивільноправові норми є додатковими, субсидіарними для врегулювання земельних відносин.
  У чинному земельному законодавстві є чимало адміністративноправових норм. Вони стосуються управління і контролю у галузі використання та охорони земельних ресурсів, здійснення землевпорядкування та ведення земельного кадастру. Проте адміністративноправові норми в земельному законодавстві мають спеціальне призначення, пов'язане із земельними відносинами. Це надає їм земельноправового змісту, у зв'язку з чим їх не можна віднести до суто адміністративноправових відносин.
  Земля стає предметом земельних відносин у зв'язку з привласненням її продуктів і використанням

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-433 * збірник літератури №12 * >>>далее>>>