ня землі с/г призначення поділяються на землі:
  А) для ведення особистого підсобного госпва
  Б)для ведення товарного с/г виробництва;
  В)для дослідних і навч. цілей;
  Г)для ведення підсобного госпва нес/г підприємствами;
  Віднесення землі с/г призначення до того чи іншог виду позначається їх правовим режимом, на суб’єктному складі власників чи землекористувачів, на розмірі зд, на порядку розгляду зем спорів, на розмірі плати за землю та ін.
  Так, суб’єктами права приватної власності на землі с/г призначення можуть бути лише громадяни У. (ст.. 6 ЗК). Для ведення особистого підсобного господарства громадянам можуть передаватись у приватну власність зд розміром не більше 0,6 га (ст.. 56 ЗК). Додатково їм можуть надаватись зд у користування (але не більше 1 га). Збільшення розмірів зд до 2 га може провадитись за погодженням з обласною радою.
  Розмір зд, що передаються у власність для садівництва, не повинен перевищувати 0,12 га (ст.. 57 ЗК). Для городництва, сінокосіння і випасання худоби зд надаються лише у користування (ст.. 59 ЗК). У залежності від якості зд визначається розмір плати за землю.
  
  53. Суб’єкти і об’єкти с/г землекористування.
  Землі с/г призначення можуть належать суб’єктам зем відносин на праві приватної, колективної і державної форм власності. У ст.. 4 ЗК записано, що у державній власності перебувають усі землі У., за винятком земель переданих у колективну і приватну власність. При цьому суб’єктами права державної власності виступають: ВРУ – землі загальнодержавної власності У; ВР АРК – на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські ради – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
  Об’єктом

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-117 * збірник літератури №11 * >>>далее>>>