ються між суб'єктами інвестування щодо вкладення та реалізації інвестицій.
  Для інвестиційного права як підгалузі господарського права притаманні ті самі методи правового регулювання, що і для господарського права:
  метод автономних рішень (що передбачає можливість прийняття суб єктами інвестиційної діяльності самостійно, але в межах закону юридичне значущих рішень і обов'язок усіх інших суб єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень); метод владних приписів (що передбачає право прийняття юридичне значущих рішень органом господарського керівництва, власником майна, юрисдикційним органом і обов'язок суб'єктів господарювання виконувати ці рішення); метод координації або узгодження (що передбачає необхідність прийняття юридичне значущих рішень за згодою сторін, шляхом компромісу, як це має місце при укладенні інвестиційних договорів); метод рекомендацій (передбачає
  Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994.— №46.Ст.4П.
  2 Див.: ЗПУ України. 1992. № 9. С. 213; Ст. 223.
  Діє в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 05.08.1994 р. № 531 // Урядовий кур'єр. 1994. 18 серпня.С. 12 та від 06.04.1998 р. № 451 «Про перелік окремих видів проетних та будівельномонтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва, нагляд інжинірингових та ІНШИХ послуг, які потребують їідповіідної етестащ) виконавця».
  
  рекомендацію з боку держави в особі компетентних органів певного порядку дій в сфері інвестиційної діяльності, що адресуються суб'єктам цієї діяльності як бажаний для суспільства варіант їхньої поведінки без обов'язку виконання рекомендацій). Отже, має місце поєднання приватноправових (автономних рішень, координації, рекомендацій) та публічноправових (владних приписів) методів правового регулювання. Перші забезпечують захист приватних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-276 * збірник літератури №11 * >>>далее>>>