одили для себе окремої конструкції в римському приват
  ному праві, тому теорія цивільного права розглядала ці
  відносини з позиції суто особистих зобов'язальних відно
  син окремих учасників. Але з часом, оскільки такі утво
  рення набули характеру організованої єдності, що забез
  печило їм доситьтаки незалежне становище відносно їхніх
  засновників (учасників), і значно поширилися, законодавець
  змушений був утрутитись у питання внутрішньої органі
  зації зазначених утворень. Це робилося для того, щоб:
  
   воля окремих учасників втратила те вирішальне зна
  чення, яке вона має у звичайних зобов'язальних правовідно
  синах, і тому поруч із недоторканними правами окремих
  учасників на перший план вийшла воля більшості, що, од
  нак, обмежується певними правилами свого виявлення;
  
   поруч із поняттям простого представництва з'явило
  ся поняття органу товариства, яке перекрило у цих колек
  тивних утвореннях самих учасників, а загальні збори ста
  ли тільки органом товариства (кооперативу);
  
   існування таких утворень не припинялося зі зміною
  складу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-482 * збірник літератури №11 * >>>далее>>>