ння та виконання є основними засадами необхідної і достатньої умови професійної культури юриста.
  У праві кожного демократичного суспільства принцип презумпції невинуватості особи посідає чільне місце.
  На юристів як на окрему частину суспільства також поширюється цей загальноправовий принцип. Йдеться про недопущення поспішності у звільненні юристів з роботи у випадку порушення проти них кримінальної справи. Адже винуватість визначається тільки судом.
  До спеціальних принципів професійної культури юриста належать: дозволяється те, що дозволяє закон; уміння користуватися владними повноваженнями; самосвідомість юриста; оптимальність й ефективність юридичної діяльності: диференційований підхід у правоохоронній роботі.
  Принцип «дозволяється те, що дозволяє закон» може використовуватися лише службовими особами, в тому числі юристами. Тут немає місця альтернативі, плюралізму. Принцип розрахований на можливі прогалини в законі, появу нових прецедентів та ін. Він має на меті забезпечити правомірну поведінку юриста, застерегти його від порушення законності. Професійна мораль у цьому випадку допомагає юристові правильно реалізувати цей принцип. Однак юрист повинен бути впевнений, що при виконанні службових обов'язків його дії навіть після негативної реакції населення будуть оцінені адекватно, не ставитимуться під сумнів, не підлягатимуть ревізії з боку інших чинів та інстанцій і йому не загрожуватиме покарання.
  Такий загальноправовий принцип, як «все, що не забороняється законом, дозволяється» не притаманний професійній культурі юриста.
  Уміння користуватися владними повноваженнями властиве юристам, оскільки вони наділені значною владою. Реалізація цього принципу на практиці грунтується на високих моральних якостях представника державної влади. Багатопрофільність юридичної діяльності вимагає оптимального вибору професійноправових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>