кова, державна, конституційна;
  б) знання про моральноправове почуття, яке формується культурами: моральною, звичаєвою, корпоративною і правовою;
  в) знання про психологічноестетичне почуття, яке зумовлюється культурами: психологічною, інтелектуальною, культурою підсвідомості, емоі{ійною, педагогічною, естетичною;
  г) знання про професійне почуття, що набувається під впливом культур: інформаційної, економічної, акторської, управлінської, менеджментської, зовнішньої, фізичної, бойової, технічної, математичної.
  Внутрішні аспекти цих та інших видів культур (субкультур) є компонентами юридичної деонтології. Кількість видів культур є значною. В одних випадках субкультури виступають як основні, в інших вони лише дотичні до юридичної деонтології. Це залежить від спеціалізації та напряму юридичної діяльності.
  Для юридичної деонтології важливо дослідити її компоненти з погляду культури, а також культурологічний зміст службового обов'язку, особливо його внутрішнього імперативу.
  З культурологічного погляду варто дослідити взаємозв'язок (дифузію) видів культур, їхній вплив на формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, зосереджуючи увагу на можливих конфліктах.
  Досить складно з'ясувати структурні елементи кожного виду культури, оскільки дослідники ще не дійшли щодо цього спільної думки. Виходячи з аналізу елементів культури загалом, де компонентами є знання, цінності та поведінка, можна стверджувати, що провідним є знання з певної галузі культури. Наприклад, у правовій культурі це знання права, в економічній економіки, в психологічній психології, психіки людини тощо. Крім цього, потрібні знання загальної теорії культури, філософії культури. Вони дають змогу побудувати абстрактну теорію конкретного виду культури.
  Не менш важливим для юридичної практики є дослідження цінностей кожного виду культури. Тут існують

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>