себе, що є великим мистецтвом.
  Юрист, який не здатний себе пізнати, не буде здатний і до саморегуляції, об'єктивної самооцінки. Кожному юристові важливо знайти своє місце у правоохоронній діяльності, оскільки у цьому й виявляється велике людське щастя.
  Юридичну діяльність мають супроводжувати й такі настанови: розмірковування є джерелом юридичної сили, читання джерело юридичної мудрості, любов до інших є виявом добра у світі, юридичне милосердя це ключ до самоутвердження в суспільстві, приязнь шлях до щасливих результатів; дарування і віддавання застерігає від самолюбства; спокій потрібен душі людини. Сповідування цих принципів певним чином спонукає юриста формувати у собі основні деонтологічні норми.
  
  3.3. Компоненти юридичної деонтології
  
  Як і кожна наука, юридична деонтологія має свої компоненти. Дискусію, яка нині точиться навколо їх визначення, ми пропонуємо розв'язати так. Відомо, що кожна людина, спеціаліст у тому числі, сприймає інформацію з певною послідовністю: свідомість професійне почуття готовність до професійної дії професійна дія усвідомлення наслідків професійних дій. Визначальними чинниками компонентів юридичної деонтології є свідомість, професійне почуття й усвідомлення наслідків професійної дії. Джерелами цих компонентів є різноманітні види культур. Тому можна вести мову про духовне (моральне, правове, інформаційне, національне та ін.), професійне почуття, отже, про основні компоненти юридичної деонтології, враховуючи й усвідомлення наслідків вияву почуттів у професійних діях, що є своєрідним стимулюванням свідомості.
  Для зручності згрупуємо компоненти юридичної деонтології у підсистеми, блоки (хоча таке групування досить умовне):
  а) знання про духовнонаціональне почуття, яке визначається такими видами культур, як: духовна, національна, фольклорна, релігійна, політична, філософська, наукова,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>