оно не фіксувалося письмово.
  ' На всіх етапах розвитку українського суспільства національноправова теорія захищала своє національне право, виробляла власні правові норми. Характерною рисою було утвердження повноважень права не засобами примусу чи насильства, а в основному засобами громадської думки та переконання. При цьому важливу роль відігравали моральні норми, які і сьогодні допомагають формувати право (особливо це стосується західного регіону України). Тобто ідеї національної державності розвиваються разом з ідеями національного права.
  Україна стала суверенною державою. Разом з тим багатовіковий економічний, політичний, духовний і моральний занепад, негативний досвід творення держави як об'єднання республік дають підставу стверджувати, що становлення правової держави, для якої характерні повновладдя народу, гарантії прав і свобод кожного громадянина, доцільно починати з національноправової теорії.
  Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний суверенітет України, а згодом і Конституція України це не тільки державні документи, а й відповідна дія українського народу, рівень його політичної свободи, що віддзеркалилися в цих документах. У них закладені основи національноправової теорії, які необхідно реалізувати на практиці.
  Акт проголошення незалежності України створив умови для формування нової правової системи з пріоритетом національних ознак.
  Цей документ дав поштовх до обгрунтування національноправової теорії, вираженої у Конституції України, тим більше, що до цього зобов'язує інтеграція нашої держави у європейські і світові правові структури.
  Враховуючи, що правова система України має змішаний характер (йдеться про публічне й приватне право), потрібно орієнтуватися на міжнародне та європейське право, міжнародні стандарти, але зберігаючи власні традиції формування національноправової теорії. Дня

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>