а ідеології, а втілене у звичаєвому праві, реально існуючих стосунках, не залежить від статі, суспільного становища, національності тощо. У пануванні права значну роль відіграє духовна і моральна сили, які не можуть бути утворені державою. Вони вищі, ніж сила держави. Пануванню права передує панування національної моралі, загальнолюдських цінностей у регулюванні суспільних відносин, воно зумовлене природноісторичними правами людини і спирається на духовні й моральні засади суспільства. Для утвердження панування права потрібен час, але завдяки цьому людина впевнена у завтрашньому дні. Незважаючи на те, що держава обмежена правом, яке сама приймає, вона ще й відповідає за панування права в суспільстві.
  Панування права має певні передумови. Це: визнання державою та її органами пріоритету права, підпорядкування владних структур праву, наявність високої правової культури посадових осіб (у тому числі юристів), високопрофесійна діяльність юристів, додержання державою основних прав людини, наявність чіткого законодавства, злагоджені дії кожної з трьох гілок влади — законодавчої, судової та виконавчої, налагоджений високий контроль за пануванням права з боку Конституційного Суду, прокуратури, адвокатури, суду і громадськості. Задоволення цих передумов означає, що держава наближена до правової інституції, оскільки абсолютне, повне панування права можливе лише у такій державі, а не в тоталітарній.
  Крім цих передумов, існують ще й специфічні ознаки панування права, якими, зокрема, є:
  • висока правова культура, правосвідомість і законослухняність громадян;
  • повага до права усіх членів суспільства;
  • регулювання відносин у всіх сферах;
  • створення законів, які не суперечать духовному праву, інтересам суспільства;
  • забезпечення виконання правових норм не стільки державним примусом, скільки переконаннями;
  • відсутність верховенства

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>