|
ження. Тому відродження і використання політичних, моральних, культурних, національних, загальнолюдських г/інностей, закладених у «Руській Правді», дало б змогу оздоровити сучасне українське право, виховати українську наиіональноправову еліту, яка б вивела нашу державу на шлях європейського розвитку.
Основу національного права становлять також такі твори, як «Повчання чадам» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Слово про Закон і Благодать» їларіона, а також правові й політичні погляди київських та галицьковолинських князів, християнських мислителів.
Правотворчі традиції Київської Русі підхопила Галицьковолинська Русь, а потім ЛитовськоРуська держава. Це сприяло розвиткові нового українського права. Відомо, що принципи українського права широко використовували литовські князі. Тому Литовські статути (особливо «Новий», 1588 р.) вважаються своєрідним українським національним кодексом.
Значний внесок у формування національного духу права зробила українська козацька держава. В її устрій було закладено чимало принципів державного устрою Київської держави. «Березневі статті» Богдана Хмельницького, «Вивід прав України» (перший український міжнародноправовий документ), конституція (угода) Пилипа Орлика, кодекс українського права — «Права, за якими судиться малоросійський народ», «Історія Русів» та інші важливі документи відображали українську національноправову ідею, стали своєрідною духовною субстанцією, мобілізували духовноморальні сили усієї української нації, піднесли життєдіяльність національного духу права.
Звичаї, більшість яких побутувала на Запорозькій Січі, склали «козацьке право». Джерелом звичаєвого права запорожців були також трансформовані норми давньоруського права, а також запозичені традиції та правові норми сусідніх народів. Звичаєве право запорожців це приклад ранньої стадії формування правових норм.
|