ний фактор. Воно націлює поведінку юриста на ту частину припису закону, яка сприймає певну зацікавленість, потребу тощо. Юрист не виконує закон повністю. В цьому полягає індивідуальність правових дій (і відповідальність за них). Для тієї частини приписів, яка не виконується, характерний дух права, що впливає на поведінку юриста, орієнтує його на правомірність.
  Складовими правового почуття юриста є почуття законності, власного обов 'язку, милосердя та ін. Існують і специфічні принципи правового почуття юриста. Це передусім індивідуальність, зацікавленість, емоційність, відповідальність, стійкість, дух права тощо.
  Правове почуття юриста пов'язане з іншими правовими категоріями. Зокрема, це стосується правосвідомості, яка містить сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та приписів права. Зрозуміло, що правові почуття є складовим елементом правосвідомості юриста, як і будьякої іншої особи, підсвідомим виявом правової психології.
  На формування правового почуття юриста впливають:
  ерудиція, рівень соціалізації, вольові якості, творче мислення, твердість духу, комунікабельність, розсудливість, наполегливість, уміння керуватися здоровим глуздом тощо.
  Основний критерій правового почуття — прийняття юристом правильних рішень у конкретній ситуації. Правове почуття юриста проходить довгий шлях синтезу у процесі професійної діяльності.
  Вагомим здобутком юридичної деонтології є формування національного духу українського права.
  Вперше проблема духу права була розглянута давньоримськими юристами, згодом визначним французьким політичним мислителем Ш. Монтеск'є у його основоположній праці «Про дух законів». Німецький філософ Г. Гегель у працях «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія права» грунтовно розкрив поняття суб'єктивного духу (проблема волі), дійсного духу (питання договору,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>