ійних дій формує певний досвід, який враховується у майбутньому. Деонтолопчні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли юрист не піддається таким негативним інстинктам, як самозбереження, кар'єризм, корисливість тощо. У противному разі це будуть не істинні джерела деонтологічних норм, і це повинен усвідомлювати юрист.
  
  3.2. функції юридичної деонтології
  
  Природні, моральні та правові норми у взаємодії становлять сутність юридичної деонтології.
  Саме у зв'язку з реальним нормативним змістом юридичної деонтології виникають своєрідні функції цієї науки, які можна згрупувати у три підсистеми.
  1. Функції, які стосуються особи правника:
  • формування у юриста усвідомлення внутрішнього імперативу службового обов'язку;
  • конкретизація правосвідомості та правомірності дій у юристів;
  • підвищення рівня правового почуття у суб'єктів права;
  • виховання у юристів поваги до права;
  • вироблення у правників внутрішнього переконання на основі юридичної саморегуляції, юридичної оцінки й юридичної репутації та самоутвердження;
  • встановлення юристом об'єктивної правової дійсності;
  • сприяння вибору юристом справедливого рішення;
  • виховання у правників духовної, моральної і юридичної відповідальності;
  • обґрунтування індивідуального регулювання професійних дій юристів та усвідомлення їх наслідків;
  • дотримання безпеки життєдіяльності.
  2. Функції, які відображають процес формування національного права в Україні:
  • утвердження національного духу українського права;
  • забезпечення панування права;
  • створення необхідних передумов функціонування української національної правової теорії.
  3. Функції, які сприяють регулюванню суспільних відносин у державі:
  • уміння визначити цінність права і цінність держави;
  • сприяння формуванню цивілізованого правопорядку в Україні;
  • сприяння виробленню індивідуальних (власних)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>