ості, ізольованості до реально існуючих юридичних фактів, що характеризуватиме рівень його мислення. Важливо усвідомити, що абстрактне не існує само по собі, а постає своєрідним інструментом осмислення конкретного у правовій дійсності. Такий рух пізнання правового явища тісно переплітається з аналізом і синтеюм.
  Моделювання юридичної абстракції — не єдиний спосіб пізнання правового явища. Але він найбільш якісний і цінний. Застосування методу моделювання свідчить про високий рівень теоретичної та професійної підготовленості юриста.
  Загалом юридична абстракція необхідний процес у службовій діяльності. З одного боку, вона виступає як аналіз правового явища, з іншого як синтез, певне узагальнення.
  Уміння використовувати юридичну абстракцію, здатність розв'язувати суперечності між абстрактним і конкретним активізує розвиток професійного мислення юриста.
  Наголосимо, що суперечності виникають тоді, коли не враховуються всі особливості правового явища. Тобто конкретне може суперечити абстрактному, оскільки залишається поза увагою повне й конкретне. Це пояснюється тим, що конкретне у праві постійно доповнюється новими особливостями, які пов'язані з розвитком суспільства.
  Розв'язання можливих суперечностей залежить від рівня мислення юриста. Саме воно забезпечує здатність охопити конкретне з усіма його наявними й вірогідними рисами, ознаками, подробицями. Це єдино правильний шлях сходження від сутності службового обов'язку до конкретного його вияву.
  У процесі пізнання формується здатність юриста осмислювати найелементарніші вияви сутності службового обов'язку. Насамперед це стосується зовнішнього імперативу, тобто тих вимог, які ставляться до юриста: знання правових норм, готовність їх реалізувати, недопущення порушення правового почуття тощо. З урахуванням цих характерних ознак діяльності юриста належним чином формуватиметься

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>