ти впровадження правових норм у практику. Щоб розібратися у правовій дійсності, юрист повинен знайти певну закономірність, властиву тому чи іншому явищу.
  Абстрагуючись від конкретних умов. він скеровує своє мислення на теорію і філософію права. При цьому важливо поєднувати раніше набуті знання з новітніми з метою пізнання конкретних виявів правової дійсності. Це складний, але потрібний процес теоретичного розмежування головного й другорядного.
  Юридичну абстракцію доцільно узгоджувати з теоретичними положеннями правової дійсності, із законністю, з можливими наслідками. Це, по суті, початок формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста. Він може бути короткочасним і тривалим, залежно від теоретичної підготовки юриста, рівня його професіоналізму та відведених законодавством термінів. Фактично в цьому випадку відбувається поступовий перехід до конкретного прояву дійсності.
  У філософії під конкретним розуміють реально існуючий об'єкт (окрему річ чи систему речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій єдності всіх його сторін, зв'язків і відношень, єдине ціле у всіх його часткових та особливих виявах. Тобто конкретне у пізнанні є відтворенням об'єктивної реальності досліджуваного об'єкта щодо цілісної системи теоретичного знання.
  У праві конкретне відображає саму сутність явища. Йдеться про правове явище, у якому всі складові елементи є конкретним відображенням дійсності, фактичним матеріалом для діяльності юриста. Звичайно, спочатку він може і не виявити всіх конкретних ознак правового явища, але зробити це потрібно.
  Осмислення конкретного у правовому явищі передбачає наступний етап, коли юрист має зіставити отриману раніше абстракцію з конкретним. При цьому відбувається поєднання теорії з практикою, точніше застосування (реалізація) правових знань у службовій діяльності. Юрист повинен уміти перейти від

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>