на досліджуване явище під новим кутом зору. Фактично повторний аналіз дає змогу усунути негативні емоції й професійні амбіції. Він відображає правову дійсність і здоровий глузд. При цьому відбувається адекватне розуміння сутності явища службового обов'язку і виникає почуття його внутрішнього імперативу. У такий спосіб сформований внутрішній імператив службового обов'язку буде достатньо обгрунтованим.
  [Явище службового обов'язку юриста не є сумою окремих мікроявищ^оскільки, крім них, існують інші чинники, які формують ціле. І Це можуть бути певні ідеї, концепції,? навіть^соціальна атмосфера^Юрист не може охопити увесь комплекс чинників, які визначають явище обов'язку. Проте йому треба здійснити якомога дрібніший поділ (виокремлення) з наступним ґрунтовним аналізом.ІТакі дії є обов'язковими.
  Проте неможливо підсумувати усі властивості мікроявищ, оскільки у будьякому випадку виокремлення є далеко не повним. Важливо встановити діалектичний зв'язок між частинами досліджуваного явища і відчути дух власного обов'язку в кожній частині цілого.
  Більш глибоке пізнання явища обов'язку грунтується на таких філософських категоріях, як абстрактне й конкретне. Абстрактні поняття проходять стадію чуттєвого пізнання явищ, вони є логічною основою конкретного. Поняття виникають на основі конкретних випадків. Тому у педагогічній діяльності часто після ознайомлення з поняттями вдаються до прикладів, до конкретного, до практики. Тобто тут наявний відомий у науці зв 'язок теорії з практикою.
  У процесі пізнання поняття службового обов'язку і почуттєве сприйняття службового обов'язку треба сприймати цілісно. Проте юридична практика виявляє їх різне співвідношення.
  У першому випадку юрист спочатку сприймає юридичні поняття службового обов'язку, як правило, його зовнішній імператив. Тобто він діє за обставин, коли не вистачає часу для роздумів, або

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>