аука та юридична практика, визначає її функції, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичний бік діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії. Юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристівпрофесіоналів [60,с.ІЗ].
  Аналіз наведених дефініцій юридичної деонтології дає змогу згрупувати основні позиції у чотири групи:
  1) знання про кодекс професійної поведінки, професійний етикет, застосування норм моралі, моральні вимоги (нормативи), співпрацю з колегами, взаємостосунки з громадянами, мудрість спілкування;
  2) відомості (система знань) про правознавство;
  3) відомості про юридичну практику, основні юридичні спеціальності;
  4) знання про ставлення до професійної діяльності, мистецтво приймати правильні рішення.
  Проблеми першої групи стосуються правничої етики юриста (вона розвинена непогано, особливо міліцейська, прокурорська, суддівська, слідча та ін.); другої — теорії права; третьої судових та правоохоронних органів. Майбутні юристи у вищих навчальних закладах Грунтовно вивчають такі дисципліни, як основи управління, тактика професійної діяльності, юридична психологія, безпека життєдіяльності, основи діловодства, ділове українське мовлення та ін. Вважаємо, що не варто юридичну деонтологію завантажувати тими питаннями, які є предметами цих дисциплін. Проте проблеми четвертої групи більше стосуються юридичної деонтології. Їх вивчення потрібно навіть розширити.
  Ми розглядаємо юридичну деонтологію, поперше, як вступ до спеціальності, мета якого навчити студента вважати совість, справедливість головними критеріями його професійної діяльності, виробити внутрішнє почуття, переконання до прийняття справедливого, обґрунтованого юридичного рішення; подруге як вступ до філософії

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>