и саме так, а не інакше, що викликає глибоку повагу до нього, підкреслює його людяність.
  Внутрішній імператив службового обов'язку юриста виконує певні функції. В основному вони збігаються з функціями юридичної деонтології й полягають у виробленні соціального регулятора для юриста та спрямованості на активний захист духовних, моральних, правових принципів суспільства. Це означає, що внутрішній імператив є не тільки особистим почуттям, а й правовою вимогою членів суспільства щодо юриста.
  На внутрішній імператив службового обов'язку юриста впливають різні чинники:
   юридична та загальна соціалізація;
  духовні, моральні, естетичні, правові норми;
   принципи суспільства;
   державний, професійний, юридичний, службовий, трудовий, громадський, моральний обов'язки;
   обітниця.
  Найважливіше значення для формування внутрішнього імперативу мають загальнолюдські цінності, якими юрист керується у своїй діяльності.
  Внутрішній імператив (і в цьому полягає цінність юридичної науки) відповідає на важливе питання: в ім'я чого і чому юристові потрібно діяти належним чином? Адже наслідування внутрішньому імперативові («долгу») це певна честь і правильний шлях. У підсумку це запорука духовного здоров'я і фізичного довголіття, гармонія з оточуючим світом. Внутрішній імператив не має матеріальної заінтересованості.
  Хоча внутрішній імператив це одночасно духовна, моральна, естетична й правова категорія, але передусім він тяжіє до моралі. А це цінніше від права і пов'язане з внутрішніми переконаннями та поглядами юриста. Тому юридична деонтологія досліджує вольовий характер внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, у дечому закон суспільного життя та долю українського народу. Для юриста внутрішній імператив є громадянським патріотичним обоє 'язком, виявом милосердя та ненасшьства у службовій діяльності.
  Нині поширені такі терміни:

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>