повертатися до відповідних фактів з метою встановлення правової істини, а також своєчасно виходити з ролі. Режисером таких навичок поведінки, безперечно, є сам юрист, що свідчить про його професійну майстерність.
  Юридична праця, будучи деякою мірою одноманітною, навіть монотонною (велика кількість правових норм, статей, інших нормативноправових актів), може втомлювати. Свідченням акторської культури юриста у такому випадку є вміння перетворити нецікаве у цікаве, незнайоме у знайоме, психічний стан в активні фізичні дії тощо.
  Професійна діяльність багата на несподіванки, випадковості. Уникнути цього можна завдяки акторській культурі, здатності долати випадковості, виходити зі складної ситуації, керуючись вимогами Закону. Тут важливо правильно оцінювати появу нових несподіваних контраргументів, очевидців. При цьому, звичайно, варто пам'ятати про динамічність службових відносин з громадянами, необхідність піклуватися про честь та гідність будьякої особи.
  Суть динамічності відносин юриста з громадянами полягає у повазі співбесідника, в умінні вловлювати найменші зміни у його почуттях. Однак, зауважимо, що такий акторський прийом не кожному юристові вдається, оскільки співбесідник може добре маскувати свій стан, вести себе у повній відповідності до висловлювань. У такому випадку юрист має змінити тактику бесіди, щоб виявити справжні мотиви поведінки співбесідника. У випадку невдачі юрист повинен шукати причини не в умінні співрозмовника приховати внутрішні процеси, а у власних професійних та акторських здібностях.
  Отже, акторська культура має велике значення для юриста при виконанні службових обов'язків. Насамперед вона сприяє виробленню таких етикетостильових правових дій, які дають змогу сконструювати саме місце дії, виробити схему власної поведінки. При цьому стає можливим компенсувати внутрішню енергію, уміло розподілити

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>