ста полягає у вивченні особи правопорушника, оточення, середовища, в якому він перебував. Юрист повинен враховувати найменші деталі, пов'язані з конкретними правовими явищами. І актор і юрист виконують свою «домашню роботу» не під впливом дії зовнішнього імперативу службового обов'язку, а за покликом сумління.
  Отже, професійноюридична гра це шлях пізнання правової істини. Але відтворення (фактично імітація форм) правового явища відбувається у конкретній ситуації. Щоправда, на відміну від театру йдеться про реальні ролі учасників правового процесу. Для юриста важливим є вміння перевтілюватися, набувати риси тієї людини, яка б імпонувала співбесідникові, у тому числі злочинцеві, його рідним, знайомим, свідкам. Акторська гра юриста вимагає відповідних специфічних засобів. До них можна віднести своєрідну мову (в тому числі жаргонну), відповідний спосіб мислення, певний емоційний стан, службовий дизайн.
  Важливим для професійноюридичної гри юриста є уміння вийти з ролі, не потрапити під вплив професійної деформації. Хоча юристи вільні у виборі своєї поведінки, проте існують межі загальної професійної культури та законності, яких треба дотримуватися.
  Отже, юридичній діяльності властива своєрідна акторська культура. Однак, вводячи цей термін, потрібно застерегти від сприйняття юриста як актора у прямому розумінні. Можливе й протилежне сприйняття, мовляв, професійна діяльність юриста є власне акторською грою, штучним виконанням ролі з метою покарання людини.
  Тим часом глибоке проникнення у суть проблеми дає змогу стверджувати, що певні елементи акторської творчості, мистецтва, і почуття притаманні юридичній діяльності.
  Розглянувши в рамках правового поля мету, завдання, спільні риси акторської майстерності, сформулюємо дефініцію: Акторська культура юриста це уміння в процесі розв'язання юридичної справи так зіграти роль, щоб це

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>