я інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ, організацій. Інформаційна послуга це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до споживачів, щоб задовольнити їхні інформаційні потреби [16, ст. 12,27,32,40,41].
  Зрозуміло, що інформація має різні види: статистична, масова, правова, інформація про особу [16, ст. 18].
  Правова інформація це сукупність документальних або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику [Іб.ст.22]. Отже, правова інформація має широкий зміст, що пояснюється чисельністю об'єктів і джерел.
  Уся правова інформація, як зазначається у Законі України «Про інформацію», за характером джерел поділяється на дві основні групи: офіційну й неофіційну. Офіційна правова інформація міститься в документах трьох видів: нормативних, правозастосовних і статистичних. Її джерелом є державні органи й посадові особи. Така інформація має велике значення у державотворенні. Наприклад, на сучасному етапі враховується історична практика, яка відображає об'єктивні умови розвитку українського народу. Неофіційна правова інформація міститься у матеріалах наукових досліджень, лекціях, доповідях з правової тематики.
  Офіційна та неофіційна правова інформація різняться метою, властивостями. Якщо для першої обов'язковою є повнота, то для другої ця властивість не є обов'язковою.
  Інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом.
  Обмеження права на одержання відкритої інформації не допускається законом.
  Для здійснення окремих форм державної діяльності відкритої інформації недостатньо. Для цього потрібна інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну й таємну. Вважається, що конфіденційна інформаг^ія

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>