ресивність. Юрист не може обійтися без почуття гумору. Це, з одного боку, підкреслює його доступність, емоційний стан, а з іншого психологічно готує тих, хто ще внутрішньо не налаштувався сприймати юриста як свого захисника чи порадника. Сам повчальний тон мало переконує, і не кожен уміє повчати. Але, жартуючи, розповідаючи навіть застарілі банальні історії, юрист має змогу проводити свою правовиховну лінію.
  Сутність педагогічної культури юриста реалізується через низку функцій, головними з яких є такі:
  • формування здатності педагогічної спостережливості і передбачливості;
  ' • набуття уміння аргументації юридичних доказів, тактики й етики допиту;
  • підвищення культури юридичного діалогу;
  • піднесення якості юридичних консультацій;
  • досягнення ефективного двостороннього процесу у вихованні;
  • застереження від педагогічного свавілля;
  • виховання юридичної активності населення, юридичної просвіти.
  Одна із основних функцій педагогічної культури юриста формування здатності педагогічної спостережливості та передбачливості. Йдеться про здатність юриста відчути якісні та кількісні зміни у поведінці громадянина, у конкретному правовому явищі. Зокрема, завдяки спостережливості можна виявити ступінь причетності особи до юридичної справи, тенденції розвитку подій, що відбувалися, зрозуміти психічний стан людини на різних етапах. Взагалі кожний контакт з громадянином юрист розпочинає зі спостереження. Це дає змогу передбачати майбутню поведінку громадянина, прогнозувати перспективу розвитку подій, робити більш обгрунтовані юридичні висновки. Загалом з цією функцією педагогічної культури юриста пов'язане своєрідне педагогічне діагностування поведінки особи в конкретній правовій ситуації.
  Важливість такої функції педагогічної культури правника, як набуття уміння аргументувати юридичні докази, тактики й етики допиту, пояснюється

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>