та активізує боротьбу за справедливість засобами психологічної налаштованості, чутливості, емоційного сприйняття правових явищ. Юрист, діючи у межах закону чи його припису, одночасно сприймає закон через почуття.
  До культури підсвідомості належить сумління юриста як складовий елемент свідомості. Воно спонукає до утвердження істини, розсудливості, доброзичливості, вказує на високе моральне ставлення до виконання службового обов'язку. Через культуру підсвідомості юрист усвідомлює моральнодуховну цінність професійної діяльності.
  Формування внутрішніх переконань юриста органічно пов'язане з інтуїцією, внутрішнім переконанням та внутрішнім імперативом. Так, юриста (особливо слідчого та суддю) ніхто не має права примусити змінити своє внутрішнє переконання. Хоча специфіка юридичної праці не виключає певного (хоча б короткочасного) сумніву. І перш ніж виявляти своє внутрішнє переконання, правникові доцільно розібратися з власними думками (він може відчувати недовіру чи підозру), здогадками чи побоюваннями. Коли відбувається пошук істини, існує й певна культура сумніву як важливий компонент юридичного мислення. Проте культура сумніву насамперед повинна спрямовуватися на захист гідності людини, запобігання зайвого хвилювання, побоювання.
  Елементи культури підсвідомості юриста формуються під впливом певних норм. Практично усі моральні принципи та норми можна вважати основними засобами впливу на елементи культури підсвідомості юриста. Насамперед це ввічливість, вдумливість, поміркованість, тактовність, чесність, правдивість, відвертість, простота, скромність, великодушність, вірність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога тощо.
  Культуру підсвідомості юриста визначають такі основні принципи: збереження професійної таємнту, дотримання слова, толерантність, взаємоповага, духовний і моральний самоконтроль,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>