лідники права вважають, що існуюче природне право само потребує адекватного державного узаконення.
  Зміст правової культури сучасного юриста, полягає саме в культурі правової коеволюції, розуміння природності права. Така правова культура характеризується природною (а не позитивною) правосвідомістю, що виявляє вищу цінність професійної діяльності юриста.
  Складовим елементом культури правника є знання джерел позитивного права і правової культури, що пояснюється онтологією права. Право існує не тільки у формах правової норми, правових відносин, правосвідомості, а у тих формах, у яких й застосовується принцип формальної рівності.
  Щодо джерела позитивного права і правової культури, то воно є своєрідним «місцем зустрічі» духовності і моралі. Іншими словами, правова культура юриста поособливому акумулює почуття інших осіб, які формують право. Однак почуття законодавця дещо догматичні. Не виключено, що юрист сприймає позитивне право як догму, висловлену групою людей. Розв'язання даної проблеми вбачаємо у розумінні (осмисленні) духу права, а не його букви.
  Відтак, є підстави стверджувати, що джерелом позитивного права і правової культури юриста є дух права, причому саме природного права, яке в ході історії частково має письмове закріплення. Адже повністю дух права перевести у дух законів неможливо. Та й дух законів ще не відображає цілісності духу права. Головне полягає у моральноправовій реальності, похідної від людини, її духовного творчого потенціалу. Правова культура юриста залежить від тих, хто творить право. Тому розв'язання проблеми зумовлюється всетаки природним правом, тим, що становить собою дух права.
  Лише природне право здатне формувати правову культуру як реальну свободу, об'єктивну справедливість, формальну рівність.
  Хоча правова культура юриста безпосередньо зумовлена позитивним правом, однак її джерелом є природні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>