ості та уміле утримання (регулювання) фахової гармонії у правовому полі.
  Аналіз компонентів правової культури сучасного правника потребує поєднання традицій філософії права й герменевтики. Йдеться не про тексти юридичних законів, а дефініції, визначення принципів, функцій та їхньої ролі у формуванні професійної культури юриста. Не менш важливо здійснювати аналіз правової культури у контексті онтології, гносеології, аксіології, логіки, феноменології права, що є також основою філософії права.
  У даному випадку критеріями компонентів правової культури є:
  а) за змістом правова коеволюція, знання джерел позитивного права і правової культури;
  б) за суб'єктивною стороною почуттєве і раціональне;
  в) за об'єктивною стороною гармонійність юридичної практики.
  Коеволюція це зв'язок з природою, космосом, без чого існування людини неможливе. По суті людина лише мікрочастинка природи, а не її володар. Юристові важливо правильно налагодити свій коеволюційний зв'язок, уміти бачити правові явища у природі, розуміти й оцінювати їх. Професія юриста своєрідно виявляє погляд на світ крізь призму права. Це породжує так звану правову коеволюцію, яка суттєво впливає на формування правової свідомості.
  Однак, згідно з філософською антропологією від юриста вимагаються певні зусилля, напрацювання та здобутки в організації професійного буття. Тобто, закономірно актуалізується культура його правової коеволюції.
  Заглиблюючись у суть правової коеволюції, індивід має змогу сильніше відчути логічну природу права, хоча синергетика доводить, що категорія хаосу у суспільних відносинах є закономірною й необхідною. Це своєрідний вияв принципу плюралізму у суспільному розвитку. І якщо насильно втручатись у цей «впорядкований хаос», то позитивного результату не чекати. Тому намагання держави створити досконале позитивне право це проблема безперспективна.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>