Незважаючи на первинність моралі щодо позитивного права, юрист як особа високої культури повинен надавати перевагу конституційним, державним законам, оскільки вони мають офіційну суспільну вагу.
  Якщо йдеться про створення механізму правомірної поведінки юриста, то розуміється не стільки недопущення порушення закону, скільки наявність життєвих умов, які можуть спонукати його до неефективного використання цього механізму. Ця функція моральної культури примушує юриста до таких дій, які б не суперечили нормам ні позитивного, ні природного права. У цьому випадку механізмом формування правомірної поведінки виступають сумління, розсудливість. Висока моральна культура забезпечує розв'язання складних питань правовим шляхом.
  Моральна культура дає змогу юристові усвідомити власні помилки та виробити шляхи їх виправлення, відчути свою моральну відповідальність перед народом, перед кожним громадянином, пам'ятаючи про «кредит довір'я» йому та про необхідність відстоювати правду.
  Суперечність між високою моральністю та мораллю це суперечність між ідеалом і реальністю, належним й існуючим, зовнішнім та внутрішнім, словами і правами. Ми лише наголосимо, що саме високий рівень моральної культури дає змогу юристові звести до мінімуму різницю між власною високою моральністю і реально існуючою у професійній практиці мораллю.
  Відомо, що юридична діяльність спрямована на вирішення різних правових ситуацій. Проте саме моральна культура допомагає правникові зрозуміти, що людина це унікальне творіння природи. Юрист повинен мати чималий запас любові до людей, усвідомлювати неповторність кожної особистості, створювати найсприятливіші юридичні умови для захисту найціннішого життя людини.
  Моральна культура юриста орієнтує на те, щоб у професійній діяльності запобігти дисгармонії між духовним і матеріальним. Зазвичай кожен злочин спрямовується на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>