ен неминуче дійде висновку, що без культури неможливо вилікувати недуги країни. Справа в тому, що здебільшого тоді, коли суспільство незадовільно розвивається, звинувачують слабку економіку, право, державу, політику тощо. А наука доводить причина в духовності, в культурі. Тому філософськосоціологічне обґрунтування безпеки правової життєдіяльності людини полягає передусім у духовності, розумінні законів Всесвіту, житті за законами природи та умілому використанні інтелектуальних здібностей самої ж людини.
  Звичайно, духовне право допускає елементи суб'єктивізму, зокрема, юристами, але за умови усвідомлення цього ними самими, прощення і готовності до прощення. Це ж стосується і тих людей, які вчинюють злочин. Тут повинно діяти право покарання, ефективність права має зумовлюватися характером покарання.
  При правильному розумінні цих понять не виникає суперечності у релігійному і правовому розумінні природи і призначення покарання.
  Філософський підхід до природи покарання злочинця Грунтується на свободі волевиявлення людини, на багатоваріантному виборі можливостей зрозуміти провину. Основою філософії покарання є: для правопорушників усвідомлення неправильних дій і щире каяття; для юристів правильні думки (без жорстокості й агресії), щире бажання допомогти правопорушникові стати на істинний шлях.
  Отже, філософія покарання виходить із духовних концепцій екзистенціального зв'язку покарання, прощення, каяття тощо. Проте, як зазначає 1. Бентам, покарання необхідне як умова існування правової системи, однак не треба забувати про суб'єктивний чинник у виборі виду покарання. Загалом у філософії покарання вбачається певний гарант безпеки життєдіяльності людини, оскільки вона (філософія) відіграє роль стримуючого фактора, націлює на поміркованість.
  Основні принципи організації юристом самозахисту громадян від посягання на їхні права і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>