ілого. Суть полягає в тому, що часто потерпілий не усвідомлює своєї вини у вчиненому проти нього злочині. Не володіючи відповідною інформацією, він потрапляє до розряду удаваного потерпілого. Особливо часто це трапляється тоді, коли поведінка потерпілого неправомірна. Вона може бути й правомірною, але злочинцеві вона здалася небажаною, грубою, тому і викликає відповідну зворотну реакцію. Неконтрольовані дії потерпілого часто провокують вчинення злочину за певних умов.
  Потерпілий може впливати на розвиток подій одноразовою дією або протягом тривалого часу. Це залежить від , особистих контактів, частоти зустрічей, способів та умов життя. Також пробачення потерпілими злочинцеві неодноразових дрібних протиправних дій призводить до того, що останній відчуває свою силу і владу, починає нахабніти і диктувати свої умови.
  Працівники правоохоронних органів повинні доводити, що найбільшим злом для потерпілого є його легковажність щодо власної безпеки, честі та гідності. Це стосується поведінки у побуті, особистому житті, зв'язків та стосунків з іншими людьми. У таких випадках контакти ще не набувають кримінального характеру. Але варто враховувати, що злочинне посягання відбувається саме на завершальному етапі розвитку відносин між людьми. І легковажність майбутнього потерпілого не дає змоги оцінити той проміжок часу, протягом якого відбувається формування злочинного посягання. Інколи потерпілий, не розуміючи змісту такого зв'язку, своїми діями допомагає іншій особі здійснити злочинні наміри. Але трапляється і так, що майбутній потерпілий дізнається про злочинне посягання на себе або відчуває злочинну сутність минулих зв'язків. Вийти з такого становища буває досить важко, що призводить до так званого віктимологічного ризику.
  Важливими при цьому є характер, особисті моральні якості потерпілого. Найчастіше потерпілими стають скандальні,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-375 * збірник літератури №10 * >>>далее>>>